18 грудня в Медіацентрі Україна відбувся пресбрифінг «“Аудит” Комісії при Мінрозвитку: які системні проблеми виявили правозахисники?». Під час заходу ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» презентувала результати громадської експертизи роботи Комісії з питань встановлення факту незаконного позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії РФ та запропонувала практичні рекомендації для усунення виявлених недоліків.

Механізм встановлення факту незаконного позбавлення особистої свободи, який реалізується через спеціальну Комісію при Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури України, був створений для того, щоб надати цивільним, які пережили незаконне ув’язнення під час війни, юридичний статус і доступ до державної допомоги, передбаченої законодавством. 

Аби розуміти як на разі працює Комісія ГО «Обʼєднання родичів політвʼязнів Крмеля» здійснює багаторічну практику громадські експертизи. Її метою є незалежна оцінка реальної роботи Комісії: аналіз того, як розглядаються заяви цивільних, які пережили незаконне ув’язнення, з яких причин їм відмовляють та чи забезпечує ця процедура фактичний доступ до передбаченої законом державної допомоги. Такий підхід дозволяє виявляти системні проблеми в роботі Комісії, відстежувати зміни в її підходах з часом і напрацьовувати практичні рекомендації для вдосконалення механізму визнання незаконного позбавлення свободи.

‍

«Не зрозуміло, що саме і як має доводити людина, яку незаконно позбавили свободи»

Голова ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» Ігор Котелянець у своєму виступі зосередився на ключовій проблемі чинної процедури встановлення факту незаконного позбавлення свободи – її повній невідповідності реаліям повномасштабної війни. Він наголосив, що після 2022 року характер незаконних затримань радикально змінився: росія масово затримує цивільних без будь-яких формальних підстав, без реєстрації, без зв’язку з родичами та без видачі документів. Людей можуть утримувати місяцями або роками incommunicado, а потім так само без пояснень відпускати.

Попри це, держава перекладає надмірний тягар доказування на саму людину й уникає брати активну участь у цьому процесі. За словами Ігора, в такій ситуації не зрозуміло, про який саме «тягар доказування» йдеться і які докази людина в принципі може надати, якщо окупант не залишає жодних слідів. Він підкреслив, що політичний мотив має оцінюватися не через дії самої людини, а через дії держави-агресора, яка використовує незаконні затримання як інструмент залякування і контролю цивільного населення.

Окремо він наголосив, що безпосередньо рішення Комісії визначає, чи отримає людина державну допомогу після незаконного ув’язнення. Коли процедура побудована на недовірі та формальних вимогах, багато постраждалих фактично залишаються без підтримки й змушені самостійно справлятися з наслідками пережитого. Тому, на думку Ігоря Котелянця, робота Комісії має ґрунтуватися на людиноорієнтованому, жертвоцентричному підході – з вихідною позицією довіри до постраждалої особи та розумінням обставин, у яких вона перебувала.

‍

‍

«Відмова без пояснення – це не просто проблема процедури, це позбавлення людини захисту»

Головна юристка ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» Катерина Левченко, яка є авторкою громадської експертизи, у своєму виступі висвітлила процесуальні  аспекти роботи Комісії та тих юридичних пастках, у які потрапляють заявники. Ідеться насамперед про відмови Комісії до заявників у встановленні факту незаконного позбавлення свободи. Постраждалі отримують відмови у вигляді формальних листів без чіткого і зрозумілого обґрунтування такого рішення Комісії. 

За її словами, така практика позбавляє людину можливості зрозуміти, що саме стало підставою для відмови: чи не вистачає якихось відомостей, чи Комісія не повірила в сам факт ув’язнення, чи питання полягає в тлумаченні політичного мотиву. У результаті заявники не знають, чи мають вони подавати заяву повторно, чи одразу звертатися до суду, а сама процедура перетворюється на замкнене коло.

Катерина наголосила, що немотивовані відмови є серйозною проблемою не лише з позиції справедливості, а й з сторони права, адже вони фактично унеможливлюють ефективний захист прав людини і доступ до державної допомоги. Вона також звернула увагу на те, що Комісія майже не використовує своє право заслуховувати заявників, не залучає експертів і потребує оновлення складу з урахуванням нових викликів після 2022 року та появою профільних громадських організацій, які займаються питаннями незаконно увʼязненими після початку повномасштабної агресії росії проти України. Без цих змін процедура й надалі залишатиметься формальною і травматичною для постраждалих.

«Полон закінчився, а боротьба з системою – ні»

Геннадій Азжеуров, звільнений з незаконного ув’язнення, розповів про власний досвід проходження процедури встановлення факту полону, який розтягнувся на роки. Він поділився, що кілька разів подавав заяви до Комісії і щоразу отримував відмови без пояснень, не розуміючи, що саме від нього вимагають і як він може це довести.

За його словами, сама процедура стала для нього повторною травмою: після пережитого незаконного утримання людина знову змушена доводити, що з нею справді стався злочин. Результату вдалося досягти лише після звернення до ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» та за умови судового оскарження рішень Комісії. Без правничої підтримки і без судових розглядів, наголосив Азжеуров, ця система для звичайної людини є практично нездоланною.

Його історія – типова для багатьох цивільних, які пережили незаконне ув’язнення. Такий стан справ демонструє, що чинна процедура потребує не косметичних змін, а глибокого переосмислення з фокусом на людину.

‍

«Навіть обмін не гарантує, що держава визнає факт полону»

Заступник керівника ГО «Цивільні в полоні» Костянтин Давиденко звернув увагу на парадоксальні й абсурдні ситуації, з якими стикаються постраждалі. Він навів приклади, коли людей, повернутих в Україну в межах офіційних обмінів, згодом формально не визнавали такими, що перебували в незаконному ув’язненні. Такі випадки, за його словами, наочно демонструють проблеми підходів до оцінки доказів і підтвердження самого факту полону.

У цьому контексті Костянтин наголосив, що Комісія не повинна спиратися на документи російської федерації як на визначальні докази, адже вони часто є фальсифікованими або взагалі відсутні. Натомість держава має брати на себе активну роль у зборі та аналізі інформації, використовуючи можливості своїх слідчих органів, а не перекладати цей обов’язок на людину, яка щойно повернулася з неволі й перебуває у вкрай вразливому стані.

‍

‍

«Коли після полону людині не вірять, вона втрачає довіру до держави»

Заступник голови з комунікацій ГО «Шлях вільних» Данііл Булгаков говорив про менш видимі, але не менш небезпечні наслідки нинішньої системи – втрату довіри до держави, як інституції. Він стверджує, що у полоні люди роками тримаються за ідею, що Україна про них пам’ятає і бореться за них. Саме ця віра часто допомагає вижити.

Проте після повернення багато хто стикається з холодною бюрократією, складними процедурами та відмовами без пояснень. У таких умовах, наголосив Данііл, люди починають сумніватися, чи потрібні вони своїй державі. Це призводить до того, що частина цивільних, звільнених самостійно, не хочуть або бояться повертатися в Україну, не відчуваючи тут підтримки й захисту.

‍

‍

Презентація громадської експертизи показала, що проблеми в роботі Комісії з питань встановлення факту незаконного позбавлення особистої свободи мають системний характер. Ідеться не про поодинокі помилки чи складні випадки, а про процедуру, яка не встигає за реальністю повномасштабної війни і часто не враховує вразливий стан людей, які пережили незаконне ув’язнення.

Проте значну частину проблем можна вирішити вже зараз – без очікування змін законодавства. Серед запропонованих кроків – проведення системного навчання для членів Комісії, зокрема щодо специфіки незаконних затримань цивільних під час війни, оцінки доказів в умовах окупації та застосування підходу в центрі якого буде постраждалий, створеного ГО «Обʼєднання родичів політв'язнів Кремля» Воно має допомогти Комісії повною мірою використовувати свої повноваження та ухвалювати більш обґрунтовані й зрозумілі рішення.

‍

Захід організовано ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.

Зміст є відповідальністю ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.

‍