Олексій Мельничук — провідний інженер Запорізької атомної електростанції. Своїй роботі він віддав 19 років. Своїми спогадами про протистояння загарбанню Енергодара та своїй праці на окупованій ЗАЕС він поділився з докуменаторами Об’єднання.

У перші дні війни, розповідає Олексій, місто готувалося до приходу російських військ: «Відразу ми почали будувати захисні споруди. Було видно, що люди зрозуміли, що іде повномасштабна війна, що вони українці, що треба захищати своє. На все життя запам'яталося як все наше місто виходило з голими руками фактично на танки».

Ввечері 3 березня 2022 року ЗС РФ почали танковий обстріл ЗАЕС та оборонних українських позицій. Після проходження окупаційними військами блокпоста, росіяни спрямували колону з понад ста автівок та танків на штурм атомної станції, захопивши її наступного дня. Внаслідок атаки були пошкоджені адміністративний та навчально-тренувальний корпуси, перехідні мости та трансформаторне обладнання IV енергоблока.

«4 березня попередня зміна залишалася на станції фактично добу. Згодом приїхали автобуси з іншими працівниками, щоб замінити хлопців. В цей короткий час, коли робітників майже не було, окупанти зайшли на ЗАЕС та забрали українських оборонців з рядів Національної гвардії. Що з ними було далі мені невідомо».

Після окупації армією РФ електростанції, Олексій ходив на роботу. Він бачив, як на території атомного об’єкта російські військові розміщували техніку та вибухівку.

«Це дуже небезпечно, коли такі люди присутні на території ЗАЕС, ще й з військовою технікою, вибухівкою та зброєю. Крім того, я бачив наскільки вільно та розслаблено росіяни себе почували на станції — засмагали та грали в футбол».

Незабаром після захоплення, почався психологічний тиск на персонал станції щодо підписання нових трудових контрактів з «Росатомом». За спогадами Олексія, перший час це відбувалося по стандартній схемі — представник ФСБ та агент російської корпорації заходили до кабінету працівника і вісім годин поспіль вмовляли погодитися на контракт. Проводили бесіди й серед ліцензійного персоналу — викликали по одному та змушували підписати новий трудовий договір. З-поміж персоналу ЗАЕС знайшлись зрадники, що передавали окупантам адреси активістів, які брали участь в обороні міста.

Через пів року після окупації, у липні 2022 року, Олексій виїхав разом із родиною. Зараз чоловік займається волонтерством та роботою в Енергодарському хабі. Після звільнення міста планує повернутися до роботи на станції.

«Всі робітники бажають повернутися назад, відновити роботу Запорізької АЕС, бо це потрібно нашій країні. І там наші домівки».

Публікація підготовлена за фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.

‍