16 квітня 2024 року в селі Високе Василівського району, Запорізької області, окупанти викрали Василя Сафронова, 1965 року народження. Це сталося близько 5 ранку, коли озброєні військові РФ у балаклавах увірвалися до його будинку, вибили вікно й двері, витягли чоловіка просто з ліжка й відвезли у невідомому напрямку.
Василь — звичайний дрібний фермер. Він не мав військової освіти, лише служба в радянській армії, не мав хронічних хвороб. Це була мирна цивільна людина, яка вела господарство разом із родиною.
Після викрадення протягом восьми місяців рідні нічого не знали про його місцезнаходження. Лише наприкінці грудня 2024 року стало відомо: спершу його затримали нібито за «порушення комендантської години» й тримали три тижні у Мелітополі. Потім його перевели до Маріуполя, де почали фабрикувати кримінальну справу — звинуватили у «зберіганні зброї».
Відтоді утримання Василя постійно продовжують, суду по суті немає. Його справа не рухається, а слідчі та прокурори змінюються. Родина переконана, що підписані зізнання він зробив під тиском.
Рідні зверталися у всі можливі інстанції: поліцію, Червоний Хрест, Координаційний штаб, СБУ, Уповноваженого ВРУ з прав людини, навіть до ООН. Утім відповіді були формальні: або «не знайшли», або «нічим не можемо допомогти».
Доньці Василя вдалося побачити батька під час побачення в СІЗО. Він мав змучений вигляд, але на той час ще тримався. Родина може передавати йому невеликі передачі раз на місяць.
Невістка, Тетяна Сафронова, говорить:
«Його змусили підписати зізнання. Чому ж звичайний фермер став заручником війни?»
Історія Василя Сафронова — ще один приклад незаконних викрадень цивільних, катувань і фабрикації справ, які окупанти використовують як інструмент залякування на захоплених територіях.
Цей проєкт з документування здійснюється за підтримки Норвезького Гельсінського Комітету (NHC). Погляди та висновки, представлені в цій публікації, належать виключно авторам і не обов’язково відображають позицію NHC.
