Анатолія Михайловича Гангана, 1953 року народження, окупанти викрали в серпні 2022 року з села Глибоке на Харківщині. Його родина досі не має ані офіційних звинувачень, ані інформації про долю Анатолія.

На момент повномасштабного вторгнення Анатолій Михайлович проживав сам. Його дружина ще в перші дні виїхала за кордон, а він вирішив залишитись — доглядати за будинком. Також приглядав за сусідськими господарствами, власники яких виїхали. "Він завжди був скромний, працьовитий. Колись працював оператором котельні в школі й садку, пенсіонер, інвалід третьої групи. Ні політики, ні армії," — пригадує син Анатолія, Роман.

В серпні 2022 року до будинку Анатолія прийшли озброєні люди у формі без розпізнавальних знаків. За словами сусідів, їх було кілька, приїхали на військових автомобілях. Без обшуків і пояснень — Анатолія просто забрали.

На момент викрадення чоловік не мав жодних підстав бути затриманим. Він — цивільний, не причетний до збройних формувань. "Він сперечався з тими, хто лазив по вимушено покинутих квартирах. Казав: 'Це не ваше'. Може, тому й забрали. Може, їм не сподобалось, що хтось їм перечив", — припускає син.

Вивезли Анатолія, за словами свідків, в село Стрілеча. Саме там, у підвалі під гуртожитком, і почалася історія нелюдського поводження.

“Це був підвал під гуртожитком, де на території знаходились 4 приміщення і в кожному з них окупанти утримували різні групи людей. В одному з підвалів перебували митники з пожежниками (ті хто працював в цих установах до окупації), в іншому — просто пияки, яких було затримано. В наступному — ще якісь підозрювані окупантами особи, що здавали позиції російських військ українським правоохоронцям. Батька тримали в купі з усіма. Його там побили так, що зламали два ребра. Це мені розповів чоловік, який перебував тоді з батьком і сам був смертельно хворий. Він зазначав, що там буханку хліба і одну тарілку каші на чотирьох ділили, руберойдом укривалися," — каже Роман.

У вересні 2022 року, коли російські війська відступали з Харківщини, батька з іншими незаконно утримуваними вивезли через село Октябрське до росії. Потім — в село Нова Таволжанка, далі — в СІЗО міста Старий Оскол. Переміщували та утримували, звісно ж, без жодних пояснень.

Нині відомо, що Анатолій Ганган свавільно утримується в СІЗО Старого Оскола (рф). Про це родині розповіли люди, яким вдалося повернутись із незаконного ув’язнення. Жодного офіційного повідомлення за всі ці роки родина так і не отримала. Суду не було, звинувачень не висували. Його вважають зниклим, хоча Червоний Хрест офіційно підтвердив статус незаконно ув’язненого окупантами.

Родина Анатолія, попри роки без новин, не припиняє боротьби за батька: надсилає листи, шукає свідків, звертається до правозахисників, Координаційного штабу, НІБ, поліції, Червоного Хреста… Відповідей — обмаль.

‍

Публікація підготовлена за фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine.

Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.