

18 листопада з ініціативи ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» відбувся круглий стіл «Визнання та підтримка цивільних після незаконного утримання інкомунікадо». У заході взяли участь правозахисники/ці, чиновники/ці, адвокати/тки, юристи/тки і журналісти/тки, зокрема представник Офісу омбудсмена Юрій Ковбаса, радник Міністра у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України Андрій Ратушний, виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко і керівниця аналітичного відділу УГСПЛ Аксана Філіпішина, директорка Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків Вероніка Плотнікова, директорка державного закладу «Центр психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» МОЗ України Ксенія Возніцина, головний консультант відділу з питань деокупації та реінтеграції АР Крим Олександр Синицький, адвокат Юрій Білоус, представники/ці громадських організацій «СІЧ», «Право на захист», «Центр допомоги врятованим», а також експерти/тки «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» Ігор Котелянець, Ольга Опаленко, Тарас Кошевий, Ірина Яковець. Модерувала розмову правозахисниця Лариса Денисенко.
Головним приводом для дискусії стала проблеми, пов’язані з роботою Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яка діє при Міністерстві розвитку громад та територій України. Комісія офіційно підтверджує факт перебування у неволі, що дає право на державну соціальну та правову підтримку. Однак, як повідомила Аксана Філіпішина (УГСПЛ), 80% звернень до комісії завершуються відмовами.
«Фактично приводом відмов Комісії є те, що колишній бранець не може довести свою проукраїнську позицію як причину полону, і це абсурд», — сказала Юлія Спас, адвотка ОРПК, яка зараз веде справу колишнього бранця Миколи Дермана, військового пенсіонера, що потрапив у полон під час окупації росіянами Ізюму, і вже тривалий час не може отримати підтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Спікери/рки круглого столу наголошували, що таке ставлення держави до людей, які пережили викрадення, незаконне утримання і ув’язнення, — неприпустиме. Постраждалі не повинні самі збирати докази. За законом вони мали б лише представити факти. Комісія ж очікує не просто доказів, а й фото- чи відеопідтверджень незаконного утримання.
«Звідки в людини можуть бути докази про полон? Нізвідки», — нагадала Ольга Опаленко, експертка ОРПК, яка пропонує використовувати бази свідчень, що їх ведуть громадські організації, як джерело для доказів.
Така пропозиція є і серед висновків дослідження «Встановлення факту інкомунікадо утримання цивільних осіб: стандарти доказування, оцінка свідчень та процедурні паралелі з визначенням статусу біженця (RSD)», презентованого під час круглого столу. Дослідження представили др. юрид. наук Ірина Яковець, міжнародна експертка, фахівчиня реєстру Justice Rapid Response (JRR) Синтія Петріґ (Cynthia Petrigh) та
представниця Харківського інституту соціальних досліджень Світлана Щербань. Дослідження було підготовлене за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.
Наприкінці заходу громадські ініціативи розповіли про те, в який спосіб вони допомагають людям, що повертаються з незаконно ув’язнення в РФ паралельно з обмінами військовополонених або самостійно через треті країни. Ксенія Возніцина наголосила на тому, що «Лісова пісня» надає допомогу колишнім бранцям, незважаючи на висновки комісії. Кейсовий менеджмент, тобто комплексний супровід можна отримати в різних громадських організаціях, зокрема і в ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля».
Круглий стіл було реалізовано за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. За фінансової підтримки чеської організації People in Need у рамках ініціативи SOS Ukraine.
Фото: Юліана Литвиненко