Юлія Почтова жила з чоловіком Сергієм у селі Басань Запорізької області. Після початку повномасштабної війни село опинилося в окупації, і вже 2 березня 2022 року туди зайшли російські війська з технікою, на якій були позначки «Z», «О» і «V». Жінка виїхала з окупації навесні 2023 року, але Сергій залишався. Востаннє вони говорили 2 січня 2024 року – чоловік збирався виїжджати через Мелітополь, плануючи дістатися до неокупованої частини України через Крим. Після того зв’язок із ним обірвався.

У квітні 2024 року з Юлією зв’язалася мати Сергія. Вона повідомила, що знайшла сина в СІЗО №2 у Сімферополі. Відомо, що він провів там близько десяти місяців. Під час утримання йому пропонували вступити до російських збройних формувань у обмін на звільнення, але Сергій відмовився. За словами Юлії, його били – так сильно, що, як він описував, «в очах спочатку червоніло, потім зеленіло і вже потім чорніло». Потім чоловіка етапували до виправної колонії в Саратовській області, місто Пугачов.

Юлія припускає, що чоловіка могли затримати через конфлікт або висловлення своєї думки про війну. За інформацією, яку вона отримала, йому висунули обвинувачення за статтею 162 КК РФ («розбій»), а замість 12 років присудили 7,5. Деталі суду їй невідомі — документів не надавали, мати Сергія лише згадувала, що бачила його на засіданні: він був дуже виснажений. Після етапування до колонії зв’язок став епізодичним. «Я нічого не говоритиму — думаю, нас слухають», – у таких умовах навіть коротка фраза — єдиний спосіб нагадати, що він живий.

Юлія постійно звертається по допомогу до правозахисників і шукає способи передати передачі. Вона не втрачає надії, що Сергія вдасться витягнути.

Публікація підготовлена за фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine.Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.