Це не просто історії про виживання — це про те, як держава ще не створила умов для їхнього повернення до нормального життя.

Голова нашої організації Ігор Котелянець у коментарі для видання наголосив: головна проблема — у процедурі встановлення факту незаконного ув’язнення. Закон, який регулює цей процес, писався ще до повномасштабної війни, і сьогодні він не відповідає масштабам та реаліям. Цивільним доводиться збирати докази “з крупинок” — адже окупанти не залишають жодних документів і не пояснюють мотивів затримання.

«Росіяни зазвичай приховують факт незаконного утримання людей. Більшість цивільних звільняються не через обмін, а самостійно — і потім мусять доводити, що справді були в полоні. А неофіційна кількість таких людей набагато більша, ніж ми бачимо в офіційній статистиці», — каже Ігор Котелянець.

Ще одне болюче питання — житло і соціальний супровід. Після звільнення люди часто залишаються без даху над головою, без роботи і без підтримки соціальних служб. Хоча закон гарантує тимчасове житло, механізму його надання досі не існує.

«Ми дослідили 380 громад, і в 310 із них немає жодного фонду житла. Це означає, що навіть за бажання держава не може виконати свої обіцянки. Потрібен аудит, відновлення непридатних приміщень і реальна співпраця з донорами, які готові допомогти», — підкреслив Котелянець.

ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» закликає уряд якнайшвидше оновити процедуру роботи Комісії, адаптувати її до потреб цивільних і затвердити урядовий порядок забезпечення тимчасовим житлом для звільнених із незаконного ув’язнення. Люди, які вже пережили російські катівні, не мають проходити ще один коло випробувань — цього разу у себе вдома.

Повний матеріал читайте на TEXTY.org.ua.

Цей допис створено ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України - рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст допису є відповідальністю ГО «Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР — Єднання.