Взимку 2024 року цивільну жінку, яка працювала в закладі дошкільної освіти на тимчасово окупованих територіях, силоміць вивели з дому. Після цього родина довгий час не знала про її місцезнаходження.
Через кілька днів близькі дізналися, що жінку утримують у слідчому ізоляторі на тимчасово окупованих територіях. Їй висунули звинувачення, пов’язані з нібито обігом вибухових речовин, які родина та близькі категорично спростовують. Пізніше її перевели до іншого місця тримання.
За інформацією від адвоката, упродовж утримання постраждалій нібито дозволяли листуватися та отримувати посилки. Проте родина сумнівається, що вся кореспонденція доходила; точні умови й стан здоров’я жінки залишаються невідомими. Справу розглядають у суді — слухання тривають, остаточного вироку поки немає.
Рідні наголошують: жодних обґрунтованих підстав для арешту не було. Вони вважають, що такі випадки можуть бути частиною ширшої практики масових затримань цивільних — зокрема працівників освіти — на тимчасово окупованих територіях. Це створює атмосферу страху й тиску в громадах.
Організації з прав людини фіксують численні випадки примусового переміщення та затримань цивільних без належних юридичних підстав. Ми закликаємо відповідальні міжнародні інституції та держави посилити механізми тиску задля перевірки цих практик і забезпечення безпеки та повернення цивільних додому.
Історія знеособлено на прохання родини незаконно утримуваної.
Цей проєкт з документування здійснюється за підтримки Норвезького Гельсінського Комітету (NHC). Погляди та висновки, представлені в цій публікації, належать виключно авторам і не обов’язково відображають позицію NHC.
