У ніч із 25 на 26 вересня 2023 року до будинку Плачкових у Мелітополі увірвалися російські силовики. Людмила Мельникова, донька Тетяни та Олега Плачкових, дізналася про викрадення батьків через знайому, якій передали звістку мешканці окупованого міста. «Батьків викрали з дому. На той момент вони жили разом із моєю бабусею. Саме вона бачила, як це відбувалося. До будинку увірвались невідомі в чорному. Батькам одягли мішки на голову, наручники — і вивели. Інші залишилися проводити обшук».

Забрали все: документи, телефони, особисті речі. Єдиною зачіпкою для ймовірного звинувачення став мамин телефон — в ньому, за словами Людмили, могли бути фото або повідомлення, які свідчили про її зв’язок з українською стороною. Жодних офіційних звинувачень не висували — на момент затримання в матері ще не було навіть справи.

Після викрадення родина не мала жодної інформації про долю батьків. Людмила, яка перебувала за кордоном, шукала допомоги в українських органах, у міжнародних інституціях, зверталась і до російських — ФСІН, Міноборони РФ, військових комендатур. «Скрізь відповідали: “не затримувався”, “статус зниклого безвісти”. Але я точно знаю — їх забрали. І бабуся це бачила. І свідки були».

Майже через чотири місяці стало відомо, що Тетяну Плачкову у стані коми доставили до лікарні в Мелітополі. Жінка перебувала без свідомості після допитів і лише в січні отримала першу допомогу. «Свідок, який перебував із мамою в одному підвалі, розповідав: її принесли непритомну. Вона нічого не приховувала на допитах, але медичної допомоги ніхто не надав. Просто кинули в камеру. Коли бабуся її побачила — мама лежала під простирадлом у реанімації, без одягу, без речей». Нам просто ніхто не давав чіткої відповіді що трапилось і чому вона в такому важкому стані.

Тетяну звинувачували у «шпигунстві». Справу відкрили лише після того, як вона опинилася в лікарні, і згодом закрили — після її смерті 23 травня 2024 року. Суду не було. Її прізвище фігурувало у справі разом із іншим затриманим — Сергієм Поповим, якого згодом засудили до 12 років позбавлення волі. Батько теж був там до певного моменту — до листопада він ще був у підвалі, а потім його кудись вивезли. Куди — невідомо.

Олег Плачков досі вважається зниклим безвісти. Родина не отримувала жодного офіційного підтвердження щодо його долі. Його ім’я не фігурувало в жодній справі. «Мама загинула. А тата ми досі шукаємо. Ми не маємо навіть відповіді — живий він чи ні. А російські органи просто пишуть: “в нас такого немає”», — говорить Людмила.

Після окупації Мелітополя Тетяна Плачкова не працювала офіційно, але готувала обіди для знайомих у ресторанах. Її чоловік Олег, зварювальник за освітою, теж допомагав у цій справі. Вони разом працювали понад 10 років в ресторані , розвивали свою справу. Обоє не мали військового досвіду, татуювань, політичної активності. Але, як підозрює донька, хтось міг передати окупаційним органам інформацію про мамин зв’язок із українською стороною. «Може, йшлося про фото. Може, про листування. Але це — не привід для того, щоб катувати й вбивати людину».

‍

Публікація підготовлена за фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine.Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.

‍