До початку повномасштабної війни Вероніка Шелдагаєва жила у Херсоні. Навчалася в ліцеї, займалася театральною діяльністю, робила перші кроки у волонтерстві. Її місто опинилося під російською окупацією вже 1–2 березня 2022 року.
Вероніка пам’ятає, як у Шумінському районі, біля скверу на перехресті вулиць Нафтовиків і Другої Західної, місцеві мешканці намагалися зупинити російську техніку. Три цивільні легкові автівки окупанти розстріляли з танків. Кількість загиблих залишилася невідомою — ймовірно, до 20 осіб. Після бою у сквері згоріли машини, лавки та пам’ятники.
Вже з 5 березня почалися мітинги проти окупації — біля кінотеатру «Україна» та на площі Свободи. Люди виходили з українськими прапорами, вимагаючи звільнити місто.
Вероніка дізналася від батька, що наприкінці вересня 2022 року окупаційна влада наказала вилучити у Херсоні медичні та пожежні машини. Забирали автівки з лікарень, поліклінік і ДСНС.
27 вересня 2022 року дівчина стала свідкинею підпалу будівельного магазину «33 квадратних метри» на вул. Святих Кирила та Мефодія. Окупанти у темно-зеленій піксельній формі та балаклавах приїхали на цивільних авто з літерами «Z». Частина зайшла в приміщення, інші відганяли місцевих. Невдовзі після їхнього перебування магазин загорівся.
На початку серпня 2022 року Вероніка була у Херсонському фізико-технічному ліцеї. Туди прийшли озброєні чоловіки разом із представницею окупаційного управління освіти. Вони вимагали або перевести навчання на російську програму, або закрити ліцей. Погрожували переслідуванням вчителів та позбавленням батьківських прав, якщо діти не відвідуватимуть заняття. Частина педагогів погодилася на співпрацю, решта продовжувала вчити онлайн за українською програмою.
Восени 2022 року дівчина дізналася про примусову депортацію дітей з Херсона до російських таборів. Серед них була 12-річна знайома Вероніки — Єлизавета Масіч. Дітей ізолювали від батьків, затягували процес визнання батьківства через відсутність російських паспортів у батьків. Лише через чотири місяці мати змогла їх забрати.
Свідчення Вероніки — ще одне документальне підтвердження воєнних злочинів Росії проти цивільних у Херсоні.
Цей проєкт із документування здійснено за підтримки Норвезького Гельсінського комітету (NHC). Погляди та висновки, викладені у цій публікації, належать виключно авторам і не обов’язково відображають позицію чи політику NHC.
Фото: Суспільне Херсон
