Завантажуйте повний текст аналітичного дайджеста документування воєнних злочині у PDF-файлі внизу цієї сторінки.

4 з опитаних, які пережили полон, свідчили про нелюдські умови тримання, постійні побиття та катування струмом. 

• Так, пан О, якого окупанти затримали після перевірки телефону на предмет передачі даних до ЗСУ, згадує:  “Мене витягли з машини, поставили на коліна і почали бити ногами, прикладами. Після цього зв’язали ноги й руки, в руки вставили гранату. Через кілька хвилин запитали, чи не "здалася граната", після чого забрали її. Вони вимагали інформацію про ЗСУ, але я сказав, що не володію такою інформацією, бо я цивільний… Пропагували російські наративи, називали "хохлом", "бендеровцем", погрожували сексуальним насиллям”.

• Під час спілкування з документаторами, пан В. розповідав, що до нього підійшли люди в масках, шоломах і військовій формі з нашивками ФСБ, стукали у вікна його будинку, вимикали електрику, погрозили розбити вікна й кинути гранати. Коли він відкрив двері, його вдарили прикладом, наказали лягти на землю й надягли наручники. З будинку, гаража і підсобних приміщень окупанти забрали речі й проводили обшуки. Чоловіка вивели на двір і почали бити по ногах, тулубу, застосовували електрошокер, були по голові і ребрах перчатками зі свинцевими вставками. Його звинувачували в проукраїнських поглядах, допитували щодо людей, яких він знав, та щодо відмови від отримання російського паспорта. Він згадує: “Питали, чому дітей не віддаю в школу навчатись по російській програмі. Після чого почали бити шокером. Шокером били в правий бік тулуба, під ребра і під пахву. На мене шокер майже не діяв, що дратувало окупантів…Окрім катування струмом мене били перчатками зі свинцевими вставками в голову, ребра. Внаслідок цього у мене ребра з правого боку були зламані. Наносили удари після моїх відповідей, які їх не влаштовували. Це продовжувалось протягом 15-20 хвилин.

• Пан  Д. так розповідає про умови свого утримання: “Тримали в одинокій камері, туалету не було, приблизно 2  в довжину на 3 метри в ширину, невелике вікно на вулицю зверху камери, двері на половину зроблені зі скла, світло постійно було ввімкненим, вентиляції не було, 2 лавочки, підлога з мозаїки. Харчування та воду приносили співробітники, з якими я колись працював. Інших полонених не годували”.

• Одна з жінок, свідчення якої отримали наші документаторами, розповідає про знущення з боку окупантів: “Мене вивели до чергової частини, сказали нахилитись на стіл, бив чеченець залізним прутом по спині, шиї. Було нанесено 62 удари, під час цього ні в чому не звинувачували. На мені була одежа, яка після ударів в’їлась в шкіру. Під час побиття “Краб” сміявся над мною. Після цього поволокли до туалету, де дістали пістолет, сказали стати на коліна, в куту стояло ведро, чечен дістав пістолет, сказав “Крабу”, щоб він намотав тряпку на голову, щоб мозок не вилетів. Але пострілу не було. Це все відбувалось приблизно 2,5 години. Після цього мене відвели в камеру”.

На жаль, пан О. так і не зміг побачити свою маму після її незаконного ув'язнення. Вона померла у стінах слідчого ізолятору. Чоловік розповідає, що протягом року матері продовжували адміністративний арешт кожні 15 днів, звинувачуючи її у порушені комендантської години, але достеменно невідомо, чи надавався їй адвокат. 12 травня 2024 року вона померла в СІЗО в смт Веселе, де перебувала з моменту утримання. Причину смерті не встановлено, експертизи не проводили, а поховали її через родичів у Криму. Син звернувся до поліції, де було відкрито провадження за статтею 115 КК (умисне вбивство). Існує припущення, що її утримували через переконання в передачі даних про розміщення техніки ЗСУ, хоча вона не служила в АТО/ООС.

Документаторами було задокументоване свідчення жінки, брат якої проходив так звану  процедуру “фільтрації” в Маріуполі, внаслідок якої  його було затримано та  досі не звільнено. Пані Т. розповідає, що  коли вони приїхали в фільтраційний табір, то їх по черзі почали опитувати. Ставили питання чи є родичі в Україні, Маріуполі. Вона розповідає: 

“Чому залишились в Маріуполі? Чому будуть виїжджати? Всіх людей дані записували. Брата дружина пройшла фільтрацію, а брат ні. Це відбулося зранку, точного часу я не знаю. Брату, зі слів його дружини, ставили аналогічні як зверху запитання, але коли брата запитали чи військовий, він зазначив шо колишній військовий. І його після цього в окремий кабінет забрали. Дружині сказали, що будуть виясняти обставини. І через двоє суток відпустять. І його не відпустили”. 

ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» із 2017 року провадить свою діяльність,  спрямовану на захист осіб, незаконно позбавлених особистої свободи з політичного мотиву. Широкомасштабна збройна агресія РФ і окупація значних територій України призвела до нової хвилі насильницьких зникнень та свавільних затримань. Об’єднання у рамках коаліції громадських організацій «Україна. 5 ранку» з 2022 долучилось до документування та глибинного опитування постраждалих та свідків міжнародних злочинів, скоєних російськими військовими на окупованих територіях України. 

На сьогодні наші документатори воєнних злочинів працюють зі свідками та постраждалими у Запорізькій області за підтримки Norwegian Helsinki Committee.

‍