Гості — мама полоненого Тетяна Шкрябіна, проректор Харківського юридичного університету, викладач Микити Шкрябіна — Юрій Барабаш.
Микита Шкрябін — цивільний заручник росіян, студент третього курсу Харківського юридичного університету. Російські військовики затримали його 29 березня 2022 року. Микиту тримають в полоні на території РФ. Згідно з відповіддю на запит адвоката, Шкрябіна затримали «за протидію спеціальній військовій операції».
Тетяна Шкрябіна: У березні 2022 року, коли село було в окупації, 3-4 дні був великий обстріл, ми перебували у підвалі, не виходили на подвір’я. З лютого у нас не було світла, води, зв’язку, нічого. Виїхати теж було дуже важко, тому що були постійні обстріли. Є постраждалі серед тих, хто намагався виїхати. Тому так сталося, що ми опинилися в цій ситуації.
29 березня Микита вийшов з дому — пройти буквально кілометр, і більше я його не бачила. Як говорять свідки, його затримали по дорозі додому, повезли у невідомому напрямку. Інші люди кажуть, що бачили його в машині у крові, побитого.
День-два, і росіян вже не було в селі.
Юрій Барабаш: Пані Тетяна до нас звернулася в кінці березня, повідомивши про цей злочин. Почалася наша активна взаємодія в тих межах, яких ми можемо.
Тому що Микита — наш студент, наш громадянин, ми повинні зробити все. Вдалося знайти спільними зусиллями адвоката, який не побоявся піти проти режиму, і почалася юридична епопея. Спочатку РФ визнала, що вони утримують Микиту за абсолютно незрозумілий склад правопорушення — «протидію проведення спеціальній військовій операції».
Кінець кінцем була вибудована адвокатом лінія захисту, яка призвела до виведення всього цього фарсу назовні. Росія сама себе загнала в кут. Зрештою, коли вони втомилися від того, що Тетяна постійно абсолютно законно їх діставала разом з адвокатом — вони сказали, що буцім-то Микита військовополонений (відповідно до 3 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими) — ще більший абсурд. Микита не підпадає під жодну ознаку, передбачену цією Конвенцією. Бо там згадуються, звичайно, цивільні. Але ті, які взяли до рук зброю, протидіють нападу чи агресії, і дотримуються законів та звичаїв війни.
Вони вже не знають, що відписувати, бо вони не очікували такого натиску з боку пані Тетяни та адвоката, і починають вигадувати байки.
Тетяна Шкрябіна: Вони нічого не кажуть стосовно того, що він зробив, як його затримали. Спочатку вони мені доказували, що він є в якихось списках, що він військовий. Коли стало зрозуміло, що ніякий список не існує, вони почали казати що він щось порушив. Я почала з них вимагати відповідь, що він порушив.
З адвокатом ми боремося за кожну відповідь росіян про сина.
Де його утримують, я не знаю, адвокат не знає, він його не бачив. Він його захищає, але в обличчя не бачив. Йому теж не надають доступу до мого сина.
Юрій Барабаш: Коли його затримали, при ньому були документи студента нашого університету. Жодних ознак, що він перебуває в силах тероборони, ЗСУ — взагалі не було.
За допомогою народних депутатів і за допомогою звернень ми намагаємось щось зробити. Але, на жаль Червоний Хрест, як і Комітет ООН з прав людини, до якого було звернення через юристів Харківської правозахисної групи… Здавалося б, Червоний Хрест через півтора року затримання повинен був хоча б знати, де він, побувати там… Просто від них відписка: «Тримайтесь, чекайте».
Тетяна Шкрябіна: Микита не маленький хлопчик, у нього зріст 180 см, вони могли подумати, що це військовий. Але він був одягнений, як цивільний.
Тетяна Шкрябіна: Цивільних полонених дуже важко витягувати. Тому що вони не підпадають під Женевську конвенцію стосовно обмінів, їх повинні відпустити без жодних умов, але коли це станеться?
Я жодного листа від сина не отримала. Міжнародний комітет Червоного Хреста його не бачив.
Був один полонений, якого звільнили, і він бачив Микиту. Але я з ним не спілкувалася, це мені передали інші особи. Але я вже не впевнена, чи він бачив, чи не помиляється.
Він з травня минулого року підтверджений як затриманий Міжнародним комітетом «Червоного Хреста», вони, як я розумію, звернулися до РФ, і вона їм дала відповідь, що так, він затриманий, і перебуває на території РФ.
Харківська правозахисна група подала документи в Комітет із прав людини ООН.
Ви знаєте, останнім часом я вже не спілкуюся з Міжнародним комітетом Червоного Хреста, я вимагаю від них, щоб вони знайшли мого сина. Я кажу: «Ви мені повідомили, що він десь перебуває, але за рік — ви впевнені, що він живий?». Вони кажуть, що його не бачили. Приходять в ці місця утримання, і фіксують тих, кого бачать.
Було звернення до омбудсменки РФ Тетяни Москалькової, відповідь вона не надала.
Ця програма виходить за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля та Громадського радіо і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
