У СІЗО Сімферополя в’язнів годують водою і хлібом — сестра цивільної полоненої Ірини Горобцової
Поділитися:
Гість:
Наталія Ящук, Олена Корній

Ірина Горобцова — активістка, волонтерка та айтівка з Херсона. З 13 травня 2022 року вона перебуває в полоні російських військових без пред’явлення звинувачення окупаційною владою. Після окупації Херсона Ірина активно допомагала мешканцям: купувала продукти та медикаменти й розвозила їх по лікарнях, допомагала збирати кошти на медичну допомогу та транспорт для херсонців. Вела активну проукраїнську просвітницьку діяльність в соцмережах на підтримку державної влади та ЗСУ, описувала життя в окупації, публікувала фотографії з українською символікою. Після викрадення рідні втратили зв’язок з Іриною, а російська окупаційна влада згодом повідомила, що її відвезли у Крим. Зараз цивільну полонену утримують в Сімферопольському СІЗО №2.

Гості ефіру координаторка управління проєктів Центру громадянських свобод Наталія Ящук та сестра Ірини Горобцової Олена Корній.

Що відомо про Ірину станом на зараз?

Олена Корній: У травні з Іриною повністю обірвався зв’язок. Лише у серпні через адвокатську спільноту ми отримали листа від Ірини. Було видно, що вона писала і навіть не знала, кому вона пише, ймовірно, їй просто надали можливість написати хоч комусь. Ми надіслали відповідь, і нашу відповідь, очевидно, передали, тому що у наступному листі вона зверталася до рідних. Потім до нас потрапив наступний лист у листопаді, і його передала нам дівчина, яка перебувала з нею в одній камері. Цей лист був останній. Нам відомо, де перебуває Ірина тільки завдяки цій її співкамерниці. До того моменту ми взагалі не знали, де вона. У це СІЗО приїжджали мої батьки, але їм сказали, що її там немає. І батьки поїхали ні з чим.

«Искать Ирину не нужно, она находится у нас»

Олена Корній: Коли батьки ще перебували на окупованій території, вони зверталися в усі російські інстанції — і в ФСБ, і у правоохоронні органи, і навіть писали лист президенту Росії. З ФСБ їм прийшла відповідь: «Искать Ирину не нужно, она находится у нас». Де конкретно, не вказали. Тільки сказали, що дана особа виявляла супротив «спеціальній операції», яка проводилася в Донецькій та Луганській областях. Дуже цікаво, як цивільна особа могла чинити супротив із Херсонської області «операції», яка проходить в іншому куточку України. Далі було сказано, що після закінчення цієї «операції» буде ухвалено рішення щодо її подальшої долі.

Остання відповідь ФСБ взагалі вражає тим, що інформація геть зіпсована. Вони пишуть, що Ірину затримали під час перетину кордону. Який кордон, якщо до неї пришли у квартиру 13 травня 2022 року і забрали її звідти під дулом автомата.

Утримування людей часто розкривається через листування

Наталія Ящук: Повномасштабне вторгнення російських військ загострило такі проблеми як приховування затриманих громадян України, заборона листувань цих людей з їхніми родичами, незаконні затримання, катування чи нелюдські поводження у місцях примусового тримання. У нас навіть є випадки, коли повернули людей додому, на жаль, не живими.

Оця система утримування і переховування людей, яка у них існує, часто розкривається саме через листування. Ми бачимо по листах, звідки вони прийшли, по тому, як пишуться листи, оскільки вони дуже відрізняються: в одному з СІЗО дозволяють написати два-три слова, в іншому СІЗО  — дещо більше, також відрізняються формуляри. Таким чином ми знаходимо людей і робимо припущення того, де вони перебувають.

«Адвокату і досі не вдалося зустрітися з Іриною»

Олена Корній: Справу Ірини в Криму веде кримський адвокат Еміль Курбедінов. Але йому так досі не вдалося зустрітися з Іриною, оскільки його не пускають в СІЗО і говорять, що її там немає. Але були люди, які виходили з цього СІЗО, і Еміль як адвокат знає осіб, які йому розповідали, що вона там була. Знову ж таки, він зустрічався з дівчиною, яка була з Іриною в одній камері.

Я робила доручення на адвоката, щоб він міг звертатися в суди зі скаргами, що його не пускають в СІЗО та не дозоляють з нею зустрічі.

Що каже дівчина, яка сиділа з Іриною у камері?

Олена Корній: Дівчина, що була в камері з Іриною, виїжджала з Чаплинки в бік Криму, тому що на той час це була найбезпечніша дорога. На черговому блокпості окупантам не сподобалося, що у неї дуже «стерильний» телефон, і попри те, що вона їхала з двома дітьми та чоловіком, її затримали. Протримали її в СІЗО понад місяць. Поки її тримали, чоловік намагався писати в ФСБ, ходив туди, але йому також постійно говорили, що її тут немає. Проте одного разу її раптово випустили, хоча продовжували стверджувати, що вони її не утримують.

«Інколи людей випускають без документів і наказують покинути територію»

Наталія Ящук: Є такі випадки, що окупанти випускають людей з тюрем, але при цьому забирають у людей документи й ці люди не можуть пересуватися більше нікуди. Водночас вони дають повідомлення, що людина має покинути територію Росію. Яким чином це зробити людині без документів? Незрозуміло. Таким людям можна звертатися до російських правозахисників, які намагаються допомогти у таких випадках.

З їжі в ув’язнених — пів булки хліба і вода

Олена Корній: В Ірини виявили аневризму головного мозку. Це невелика пухлина, але вона є. Від цього у неї буває сильний головний біль. Звичайні таблетки їй не допомагають. Лікар їй виписав спеціальні пігулки  від мігрені, але, зрозуміло, що в утриманні їй такі медикаменти не надаються.

Крім того, зі слів дівчини, яка з нею сиділа, у неї дуже поганий фізичний і психологічний стан. Вона постійно плаче і дуже схудла. Їх там дуже погано годують: пів булки хліба на день і зафарбована вода. В супі плаває одна капуста. Можливо, її схуднення пов’язане саме з поганим харчуванням, а, можливо, нервовий стрес погіршив її хворобу, яка може прогресувати.

Чи допомагає МКЧХ?

Наталія Ящук: Насправді, Міжнародний Комітет Червоного Хреста має опікуватися цим питанням. Вони повинні створити змішані медичні комісії, які будуть дивитися за станом здоров’я полоненого. На сьогодні ця норма не виконується. Ми дуже сподіваємося, що через розголос цього питання все-таки буде можливість домовитися про створення таких змішаних комісій і МКЧХ нададуть доступ до людей, які перебувають в ув’язненні та полоні.

На жаль, МКЧХ — дуже закрита і бюрократична організація. І ми, і родичі направляємо до них свої звернення та повідомляємо, що, ймовірно, та чи інша людина перебуває у такому-то місці, та просимо про те, щоб вони  відвідали це місце. Куди Росія їх допускає, туди вони й заходять. Але ми сподіваємося, що відвідування місць цих утримань Міжнародним Комітетом Червоного Хреста збільшиться. Проте Крим вони поки що не відвідували. Але, я думаю, що через те, що ми на своїй платформі ініціативи «Трибунал для Путіна» вже порушили це питання і поставили його перед головним офісом МКЧХ, будуть зрушення.

«Деякі формулювання МКЧХ обурюють…»

Наталія Ящук: Ми переглядаємо звіти МКЧХ, і деякі їхні формулювання не те що дивують, а навіть обурюють. Наприклад, Міжнародний Червоний Хрест використовує термінологію як «інтернування цивільних осіб». А ми розуміємо, що ніякого інтернування, тобто переміщення цивільних осіб у безпечні місця, не відбувалося. Нам би хотілося, щоб МКЧХ посилив свою позицію, призначив державу-покровительницю, і ми змогли своїх людей забрати додому або у третю незалежну країну.

Якою є Ірина?

Олена Корній: Ірина — дуже життєрадісна людина, вона весела, добра, оптимістично налаштована, дуже самостійна, завжди намагається допомагати друзям та близьким.

Фото - У СІЗО Сімферополя в’язнів годують водою і хлібом — сестра цивільної полоненої Ірини Горобцової | Громадське радіо
Ірина Горобцова

До війни вона вела дуже активний образ життя, вона любить розвивати сама себе, вона любить тварин, у спілкування вона дуже розумна, мила, ввічлива, всього досягає в житті сама. Я думаю через її незалежний та активний характер її так довго і тримають.

Ця програма виходить за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля та Громадського радіо і не обов’язково відображає погляди Європейського  Союзу.

Інші випуски передачі