Антоніна Шостак: ГО «Егіда Запоріжжя» — це проєкт, який направлений на підтримку цивільних у незаконному ув’язненні та їхніх родин. Також до нас звертається велика категорія, на жаль, родин загиблих. Ми максимально намагаємося надавати їм не лише юридичну підтримку. Адвокати, які працюють з цими категоріями осіб, супроводжують їх у судах, складають процесуальні документи. За два місяці роботи проєкту ми направили близько 80 запитів щодо отримання тієї чи іншої інформації.
Більше того, надається психологічна підтримка, проводяться групи допомоги окремо мамам, окремо дружинам загиблих, безвісти зниклих. Є соціальний супровід тоді, коли в людини є питання, які неможливо вирішити в межах юридичних чи психологічних. Це можуть питання, наприклад, оформлення пенсії по втраті годувальника або навіть отримання гуманітарної допомоги. Ми можемо перенаправити особу до організацій-партнерів, які працюють на території Запорізької області.
Звичайно, великою складовою цього проєкту є масивна інформаційна кампанія, яку ми проводимо разом з Головним управлінням Нацполіції в Запорізькій області. На сьогодні, є один унікальний, створений в Запоріжжі, центр осіб зниклих безвісти за особливих обставин. Чому унікальний? Тому що в центрі одразу перебувають слідчі. Тут знаходиться представник управління з питань осіб зниклих безвісти Міністерства внутрішніх справ. Тут працюють представники нашої організації.
Принцип єдиного вікна — в одному місці зібрані максимально всі спеціалісти. У тому числі є невелика ДНК-лабораторія, яка дає можливість людям не проходити багато інстанцій, не шукати цю інформацію, а отримати максимально всі послуги та всю інформацію, яка стосується їхніх рідних.
Антоніна Шостак: Та проблема, якою займається наша організація, настільки болюча, що тут не думаєш про ресурси, а думаєш про те, як допомогти. Наш кейс-менеджер, який приймає дзвінки, чітко розподіляє: на прийом до юриста, до психолога, до представника уповноваженого. Для того, щоб не створювати ажіотаж, а щоб приділити час кожній людині.
Якщо в людини виникає питання щодо відкритого кримінального провадження, то ми намагаємося зробити так, щоб не створювати черг, а скомунікувати зі слідчими. Представник уповноваженої з питань зниклих безвісти ще й консультує як посадовець. У нас є окремі кімнати, у яких з родинами працює психолог. Інколи, навіть, з працівниками правоохоронних органів. Вони звертаються з нестандартними питаннями, коли треба повідомити негативну інформацію родичам.
У нас налагоджена робота з громадами. Запоріжжя є унікальним, оскільки в місті знаходяться всі громади з тимчасово окупованих територій. Керівники громад дуже відкриті. Також у нас проводяться виїзні консультації, коли є потреба, наприклад, у наданні сфери послуг мешканцям, які проживають у віддалених селах. Ми намагаємося охопити всі території області для того, щоб це було доступно, і кожен знав цю інформацію.
Звичайно, запити дуже різні. У більшості випадків люди у відчаї і звертаються до відповідних структур держави-агресора. Виникає дуже багато питань стосовно інформаційної гігієни й інформаційної безпеки. Ми досить часто бачимо в соціальних мережах інформацію, яка не зовсім є коректна щодо тієї чи іншої особи.
Насправді, якщо правильно організована робота, черг не буде. У нас кожна особа отримує індивідуальну консультації від 30 хвилин до однієї години. Людям треба виговоритися. Інколи ми витрачаємо багато часу на психологічну стабілізацію. Ситуації бувають дуже різні. Ми вже бачимо, що саме робота фахівця-психолога є дуже доречною. У нас бували випадки, коли саме цим спеціалістам вдавалося нормалізувати ситуацію, поведінку людини, яка потім, уже заспокоївшись, могла пояснити ситуацію, з якою до нас прийшла.
Антоніна Шостак: Щодо цивільних, які були в заручниках, або свобода яких була обмежена російськими окупантами, я би виділила тут декілька проблем. Перше питання, коли особу взяли в заручники, а родичі, рідні, знайомі — будь-хто — повідомив про це відповідні інституції. У Запорізькій області працює гаряча лінія Запорізької обласної військової адміністрації, на яку звертаються громадяни. Інформація фіксується та щодня передається до Національного інформаційного бюро.
Остання особа, яка звернулася до нас — це чоловік, який перебував у незаконному ув’язненні близько 45 днів. Ми з ним працювали за наступним алгоритмом.
Тут була ситуація, що про його захоплення повідомили взагалі чужі люди, сусіди. Тобто, коли ми перевірили реєстр, там було написано — заявник «сусідка». Вона йому ніким не доводилась. Так, сусідка повідомила на гарячу лінію військової адміністрації. Військова адміністрація передала в НІП. І скрізь проходить сусідка як заявник, яка надала таку інформацію. Отже, коли ми звернулися в НІП, то дізналися, що така інформація щодо цієї особи є. Це був дуже великий плюс. Крім того, ми знайшли декілька публікацій на російських Telegram-каналах. Це був для нас важливий доказ у підтвердження того, що він все-таки був у заручниках.
Якщо людину вже звільнили, а інформації про її затримання взагалі немає, то є конкретний алгоритм. Перше — повідомити в НІБ про те, що вони перебували в незаконному ув’язненні з такої дати й по таку. Бажано не в телефонному режимі, а офіційною заявою. Можна звернутися на гарячу лінію Запорізької обласної військової адміністрації. Наступне. Якщо людина, наприклад, перетинала межі кордону, є якісь документи. У моїй практиці були люди, що надавали фільтраційні довідки, які видає окупаційна влада. І це вже хоч щось. Я їм кажу, зберігайте їх. Це теж документ, який підтверджує обставини.
Наступне. Обов’язкове відкриття кримінальної справи. Питаннями цивільних заручників займається Служба безпеки України. Відповідно, особа, яка перебувала в заручниках, або яку утримували безпосередньо російські окупанти, повинна звернутися до найближчого управління СБУ. Відкрити кримінальне провадження за статтею 438 Кримінального кодексу України. Звертаю увагу, саме 438. Взяти витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань. Взяти постанову про визнання потерпілим. І, пояснивши слідчому, для чого він використовуватиме цей документ, попросити протокол допиту. Але перед цим написати заяву про те, що особа просить дозволу на часткове розголошення таємниці досудового слідства для подання вказаного протоколу допиту Міністерству реінтеграції України.
Наступне. Якщо люди, які перебували на тимчасово окупованій території, були затримані під час виконання своїх трудових обов’язків, тут дуже велика відповідальність керівників. Якщо їм відомо, що на тій території їхні працівники не виходять на роботу, а ніяких даних немає, то треба фіксувати вказані обставини. Якщо є інформація, що особу затримали, то в таких випадках у нас є нормативно-правові акти, якими чомусь не користуються керівники підприємств України. Це, наприклад, інструкція про нещасні випадки. Там є чітко — викрадення або зникнення.
Незалежно від ситуації, у якій зараз опинилась Україна. У цьому випадку треба створити комісію, яка зробить акт службового розслідування, зробить акт про нещасний випадок і зафіксує. Це буде ще один документ підтвердження обставин.
Також слугувати підтвердженням може інформація від уповноваженого з прав людини, якщо родичі, близькі зверталися. Ще може бути інформація від Міжнародного Червоного Хреста.
Я хочу зазначити, що це може бути й інформація, яка була розміщена в соцмережах небайдужими громадянами. Так, хоч ми і кажемо, що це не зовсім коректно, інколи це може нашкодити. Але в даному випадку всі ці скріншоти, відеоповідомлення — це все буде підтвердженням того, що людина перебувала в полоні.
Коли ці документи у своїй сукупності надаються, вони послідовно підтверджуватимуть ті обставини, що це не вигадана історія. Що людина не робить нічого для того, щоб, безпідставно отримати кошти від держави. Оскільки будь-який статус передбачає певні виплати.
Якщо людина, перебуваючи в заручниках, експлуатувалась, наприклад, виконувала примусові роботи, її змушували працювати, можна паралельно подавати на статус особи постраждалої від торгівлі людьми, примусової праці. Цей статус надається окремо.
Заручники риють окопи, виконують важку працю. Жінки прибирають будинки, готують. У деякі речі, коли чуєш, навіть повірити не можеш, що це відбувається в сучасному світі.
Є люди, які на це свідомо йдуть, а є люди, які проходять дуже багато. На них здійснюється психологічний і фізичний тиск. Тиск здійснюється й на їхні родини, що змушує цих людей приймати такі, на жаль, пропозиції, які з точки зору нашого законодавства вважаються державною зрадою і колабораціонізмом.
Антоніна Шостак: Категорія цивільних зараз звертається небагато. У всіх є страх, що ця інформація нашкодить рідним, які залишились на окупованих територіях. Саме це зупиняє наших громадян від отримання тих пільг та статусів від держави.
У них є ступінь недовіри. Особливо, коли йдеться про відкриті кримінальні провадження. Вони вважають, що вся інформація передається тій стороні.
Інколи це передається несвідомо. Я завжди приводжу приклад, який відбувся із цивільною заручницею, що прийшла на допит в прокуратуру. У приміщенні перебували два прокурори. Один який допитував її, а інший просто працював. У нас працюють в одному кабінеті декілька спеціалістів. Після того, як вона вийшла, їй одразу зателефонували з тимчасово окупованої території та сказали, що вона була в правоохоронних органах.
Як з’ясувалося, другий прокурор, який був у приміщенні, просто поділився з кимось зі своїх близьких про особу, яка прийшла на прийом. Певні регіони дуже невеликі, дуже багато прізвищ відомі. Цей працівник не подумав, коли комусь зі своїх рідних несвідомо передав. Людина вийшла в шоці. Ми проаналізували ситуацію та принесли вибачення. На щастя, ніяких наслідків не було.
Спеціалісти, які працюють з такою категорією людей, повинні розуміти, наскільки повинен дотримуватись принцип конфіденційності. Такий маленький витік інформації, який нібито людина не хотіла, несвідомо повідомила, сильно психологічно вплинув на таких людей, які там перебувають. І в них недовіра до влади. Вони вважають, що вся інформація, яку вони повідомляють, потім передається тій стороні, і це нашкодить їхнім рідним.
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів.
Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року. За цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.
Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521- 57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
.png)
.png)
