Олександр Бабич — цивільний заручник росіян, міський голова Голої Пристані на Херсонщині. Олександра Бабича викрали з власного дому 28 березня 2022 року. Росіяни не висуваючи жодних звинувачень утримують його, за словами колишніх співкамерників, в окупованому Криму вже понад два роки. У вересні минулого року Офіс генпрокурора повідомив про підозру росгвардійцю Пилипу Квартнику, який причетний до викрадення.
Пилип Квартник — начальник інженерно-технічного відділення ОМОН «Беркут» управління Росгвардії по Криму та Севастополю.
Ольга Бабич: Останню новину я отримала 7 квітня 2023 року. Майже рік тому Олександр передав мені через звільненого хлопця не листа, а записку на туалетному папері. Це єдина звістка про нього, про те, де він знаходиться, у якому стані. Що продовжує любити Україну та вірить у своє повернення.
До цього часу були декілька людей, які офіційно свідчили нашим правоохоронним органам і органам СБУ про те, що він дійсно там знаходиться. А після цього моменту, 7 квітня минулого року, я жодної звістки не отримувала.
Підтверджених даних про місцеперебування Олександра ми взагалі не маємо. Ми багато разів зверталися в їхні всі можливі державні органи, і ніхто офіційної відповіді про його утримання не надав.
Наші органи нічого не говорять. Єдина відповідь: «Чекайте, звільнимо всіх без умов і без вимог».
Ольга Бабич: Ми з дітьми виїхали з окупації за 6 днів до затримання Олександра, 22 березня. Мій чоловік зателефонував, сказав швидко збирати речі, бо є можливість виїхати. Оскільки з перших днів повномасштабного вторгнення з нашого району й області було дуже складно виїхати. Ми не могли просто сісти на авто та вільно поїхати. Тоді, так би мовити, відкрився коридор, як ми його називали — «коридор життя» на Миколаїв. Я буквально за пів години зібрала речі, документи, сіла в автівку і навіть не змогла побачитись зі своїм чоловіком. Уже дорогою він нас наздогнав, обійняв. Він не знав, що нам сказати. Він хотів, щоб ми врятувалися. І все.
Він знав, що скоро за ним прийдуть, тому що напередодні, 21-го березня, затримали сільського старосту Старої Збур’ївки нашої територіальної громади. І утримували його разом з родиною. Тому мій чоловік дуже переживав за нашу безпеку. Він хвилювався за те, щоб через тиск на нас його не змушували до співпраці.
До Миколаєва від нас 70 кілометрів, ми добиралися протягом трьох днів. Ми виїхали 22-го, а приїхали в Миколаїв вранці 24-го числа. Коли зателефонували чоловіку, він дуже розхвилювався. Він уже був спокійний, бо за себе не боявся — йому головне, що ми вже були в безпеці.
Наступного дня його зранку вже затримали. Більше ми його не чули й не бачили. Зате він знав на сто відсотків, що ми у безпеці.
Ольга Бабич: Протягом місяця Олександр виконував обов’язки мера. Він їздив територіальною громадою та спілкувався зі старостами. Проїжджав так, що окупанти ще не знали, хто за кермом знаходиться. Він надавав водійське посвідчення і їхав. Там стояли звичайні солдати, які не знали, хто в місцевості голова, хто мер.
Коли він уже навідувався до родини цього старости сільської ради, Маруняка Віктора, то там військові сказали, що він наступний. Вони вже знали.
Виїхати для нього була можливість. Він міг сісти з нами в авто і поїхати. Проте він не міг зрадити людей, покинути громаду, у якій не залишилось жодних органів влади. Люди на нього дивилися як на маяк безпеки й надії.
Ігор Котелянець: Ми знаємо, що окупанти багатьох міських очільників на окупованих територіях одразу ж схиляли до співпраці. Я так розумію, що пропозиції для Олександра також були, і він на них не погодився?
Ольга Бабич: Так, це його свідомий вибір. Ми пройшли дуже складні вибори, тому я вважаю, що причетним до його викрадення і до того, що його досі утримують, був колишній народний депутат. Для тих, хто його підтримував, це було діло честі — затримати Бабича і помститися йому.
Анастасія Багаліка: Йдеться про нардепа-зрадника Олексія Ковальова, якого ліквідували минулого року.
Ольга Бабич: Так, він у перший день повномасштабної війни подзвонив, коли у чоловіка була нарада, і сказав у дуже піднесеному настрої, що Олександра чекають довгі холодні ночі в підвалі. Потім він показував себе як мецената, що приїхав рятувати людей. Пізніше виявилося, що він усе знав і співпрацював з окупантами ще до початку вторгнення. Олександр Бабич був їм дуже невигідний.
Ігор Котелянець: Як ви вважаєте, зараз у місті залишаються люди, які також могли мати певний вплив на ситуацію з Олександром?
Ольга Бабич: Я знаю, що зараз на окупованій території знаходяться безпосередньо причетні люди, держслужбовці та політики. Це команда Ковальова. Усі вони причетні не тільки до викрадення мого чоловіка. Вони здавали всіх проукраїнських людей, які на той момент ще не встигли виїхати.
Ольга Бабич: Працівники міськради були присутні при затриманні Олександра. Тому що окупанти його привезли на місце роботи, там ще проводили обшук, допит. Потім влаштовували бесіди з працівниками міськради, схиляли їх до співпраці.
Казали: «Чого ви не хочете жити як у «совєтському союзі»? Ми ж рідні браття, прекрасно житимемо, вам нічого поганого не хочемо. А ваш керівник — злочинець».
Працівники бачили, як на нього наділи наручники, як він віддав свої документи. У нього забрали ключі від будинку, від машини й посадили його у броньований автобус та вивезли в невідомому напрямку.
Ольга Бабич: Я не відчуваю ніякої боротьби. Я не можу сказати на 100%, що за нього не ведеться боротьба, але мені ніхто ні про що не повідомляє. Мені здається, що потрапити на обмін — це як «виграти джекпот».
Усі кажуть, що цивільних не міняють, але всі сподіваються лише на обмін, бо іншого механізму немає.
Олександра визнали полоненим, і за 2022-2023 роки нам виплатили матеріальну допомогу. Ці кошти підуть на реабілітацію після полону.
Нагадаємо, 28 серпня 2022 року екснардепа-колаборанта Олексія Ковальова вбили у Залізному Порту на Херсонщині.
Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів.
Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року. За цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров'я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521- 57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
.png)
.png)
