До Об'єднання звертаються за правничою допомогою: «Що потрібно зробити, щоб мого родича включили в список на «обмін»?» або «Мені не потрібна допомога — просто поверніть мені мою дитину, чоловіка, сестру...» Це відбувається тому що люди вважають, що процес взаємного обміну — найбільш ефективний механізм для звільнення цивільних осіб із незаконного ув’язнення. Але правда в тому, що поняття «список на обмін» у буквальному сенсі — як закритий чи доступний перелік, який хтось тримає окремо — не існує. Є складна система збору та обробки даних, участь у якій є критично важливою умовою для звільнення або повернення незаконно утримуваної особи.

1. Хто веде облік незаконно ув’язнених цивільних осіб?

Питанням збору, обробки і передачі інформації займаються кілька ключових структур:

• Національне інформаційне бюро (НІБ) — головна платформа, де акумулюються дані про зниклих або захоплених осіб.
  
  
• Служба безпеки України (СБУ) — через Об'єднаний центр по звільненню незаконно ув’язнених цивільних осіб.
  
  
• Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими — безпосередньо займається процесом «обміну».
  
  
• Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) — приймає звернення і виконує гуманітарну функцію, але не займається «обмінами» напряму.
  
  
• Органи Національної поліції України — фіксують заяви про викрадення, зникнення, насильницьке позбавлення волі.
  
  

2. Юридична природа «включення в список»

З юридичної точки зору, мова йде не про «внесення у список на обмін», а про офіційну фіксацію факту зникнення, викрадення або незаконного утримання, ув’язнення цивільної особи. І лише після цієї фіксації держава, в особі компетентних органів, може почати процес встановлення місцезнаходження, підтвердження статусу і, в разі можливості — ведення перемовин щодо звільнення.

3. Що має зробити родина? Покроковий алгоритм

1. Звернутися до поліції. Подати заяву про зникнення або викрадення. Важливо — навіть якщо людина зникла на тимчасово окупованій території, заяву слід подавати.
   
   
2. Подати інформацію в Національне інформаційне бюро. Це можна зробити:
   
   
   
   • Через сайт НІБ: nib.gov.ua
     
     
   • Через гарячу лінію
     
     
   • Особисто або через представника
     
     
3. Заповнити гугл-форму на сайті Об'єднаного центру СБУ. Це ще один шлях подання інформації, особливо якщо людина утримується з політичних мотивів.
   
   
4. Передати максимум даних: коли востаннє був контакт, опис обставин зникнення, фото, документи, зв’язки з військовою службою (за наявності), можливі свідки, місце перебування на час зникнення тощо.
   
   
5. Контактувати з міжнародними структурами. Зокрема, з МКЧХ, Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини, Amnesty International та іншими. Вони не займаються «обмінами», але можуть зафіксувати факт порушення і тиснути на державу-агресора.
   
   
6. Звернутися до правозахисних організацій. Об'єднання родичів політв’язнів Кремля надає безоплатну юридичну і психологічну підтримку, допомагає з комунікацією з держорганами, міжнародними структурами та ЗМІ.
   
   
7. Зареєструватися в особистому кабінеті Координаційного штабу і оновлювати інформацію про свого рідного регулярно. Додавайте всі подробиці, які маєте станом на зараз, держава має бачити, що та інформація, яка є в її розпорядженні — актуальна на момент, коли формуються списки на звільнення.
   
   

4. Хто займається «обміном» незаконно ув’язнених цивільних осіб?

Це виключно прерогатива Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, що діє при СБУ. Родини не мають можливості безпосередньо подавати запити на «включення в обмін». Тому головне — зробити людину «видимою» для державної системи. Якщо про людину не знають перераховані нами державні органи — її не існує і для подальшої процедури взаємного звільнення.

За міжнародним гуманітарним правом (Женевські конвенції), цивільні особи не можуть бути об'єктами незаконного ув’язнення або «обміну». Тобто їхнє утримання вже є злочином. Але на практиці РФ ігнорує норми права, і цивільні теж потрапляють у списки на «обмін». Тому для цивільних діє той самий алгоритм — головне, аби особу було офіційно зареєстровано як таку, що зникла або утримується.

Не існує єдиного «списку на обмін», але є механізм фіксації і включення в інформаційні бази, які стають основою для подальших політичних перемовин. Звільнення можливе лише тоді, коли держава про людину знає. Тому важливо пройти весь шлях: від подачі заяви до збору доказів і контактів з усіма інституціями, які можуть вплинути на процес. Ми розуміємо біль родин. Але саме ці дії — це перший крок до повернення ваших близьких додому.

Публікація підготовлена у межах програми «Спроможні та сильні», що впроваджується за сприяння Швейцарії.

Фото: Kindel Media

‍