Комісія з встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймаючи рішення, не визначає правовий стан (статус) цивільної особи — цивільний заручник або ув’язнений з політичного мотиву, — щодо якої приймається рішення про встановлення відповідного факту. Також така інформація не вноситься до Єдиного реєстру осіб. 

“Це питання є актуальним для незаконно позбавлених особистої свободи цивільних осіб, оскільки, окрім різного обґрунтування мотиву позбавлення особистої свободи, заявники (або члени їхніх родин), які відносять себе до осіб, позбавлених особистої свободи через політичний мотив (особи визначені в підпункті «а» пункту 2 частини 1 статті 2 Закону), мають ширші права порівняно з цивільними заручниками (особи визначені в підпункті «б» пункту 2 частини 1 статті 2 Закону)", — підкреслюють в Об’єднанні родичів політв’язнів Кремля. 

Зокрема, ув’язнені з політичного мотиву мають право отримати додаткову підтримку на забезпечення витрат на професійну правову допомогу від МЗС. Проте виникла ситуація, коли єдиний офіційний державний орган, який має повноваження для встановлення політичного мотиву незаконного ув’язнення, не робить цього.

Також дане питання актуальне для правозахисників, які займаються темою захисту прав незаконно ув’язнених осіб та питаннями їх звільнення, зокрема на міжнародній арені.

Правознавці Об’єднанні родичів політв’язнів Кремля рекомендують Комісії під час прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України визначати, до якого статусу належить особа — цивільний заручник чи позбавлений особистої свободи з політичних мотивів. 

Для цього необхідно ініціювати внесення відповідних змін до Положення про Комісію, щоб передбачити можливість визначення відповідного статусу.

‍