У роботі з родинами, чиї близькі були викрадені або затримані на тимчасово окупованих територіях, ми часто стикаємось із болісним запитанням: «А до кого можна звернутися, якщо точно знаєш, що людину забрали — але не кажуть куди?»
Ситуації бувають різні — когось викрали під час обшуку, когось затримали, когось перевели після суду в РФ. І тоді постає питання — як і через які механізми дізнатися хоча б місце перебування людини?

Відповідь не буде простою чи ідеально чіткою, але на підставі практики Об’єднання, зокрема роботи з родинами, є загальний алгоритм, який ми публікуємо в якості публічної правничої консультації. Додамо, завдяки цьому механізму, правнича служба Об’єднання допомогла родичам встановити місцезнаходження людини на новоокупованих територіях України, яку до цього тримали в статусі інкомунікадо (коли особу утримують без зв’язку із зовнішнім світом, тобто без можливості спілкуватися з родичами, адвокатами чи іншими особами. Такий режим заборонений міжнародним правом).

До яких органів РФ можна звертатися?

Якщо людина утримується або ймовірно утримується російською стороною, звернення надсилаються до таких установ:

1. Міністерство оборони РФ
   Якщо є підстави вважати, що людину утримують військові (особливо на окупованих територіях або після затримання цивільної особи нібито за "шпигунство", "пособництво" тощо).
   
   
2. Прокуратура РФ
   Звернення до Генеральної прокуратури РФ або прокуратури відповідного суб’єкта (наприклад, "прокуратури ДНР") — особливо коли людина вже фігурує в кримінальній справі або відомо про судовий процес.
   
   
3. Федеральна служба виконання покарань (ФСВП)
   Якщо людина після так званого "суду" підлягає етапуванню до колонії. Є сенс писати до ФСВП РФ (москва), або до регіонального управління ФСВП тієї області, куди її мали етапувати.
   
   
4. Поліція / МВС РФ або МВС на окупованих територіях
   Структурні підрозділи поліції часто першими "оформлюють" затримання — особливо, якщо мова про "оперативну роботу" або затримання цивільних.
   
   
5. Установи тримання під вартою (СІЗО, ІТТ, колонії)
   Якщо відомо, в якому закладі утримується людина, або є хоча б припущення, — можна писати напряму до адміністрації цього закладу. Дуже часто саме вони дають перші відповіді.
   
   

Чи відповідають ці установи? Реалії практики

З нашого досвіду — відповіді можливі, але не завжди, і залежить це від кількох факторів:

1. Чи оформлено затримання офіційно?
   Якщо особа перебуває у «сірій зоні» — її викрали, але не провели через процедуру затримання — відповіді або не буде, або буде відписка, що «не утримується».
   
   
2. Часовий фактор
   Перші години або дні після викрадення — найнебезпечніші. У цей період російські структури зазвичай мовчать і не фіксують людину офіційно. Тому писати треба негайно, але не чекати миттєвої або правдивої відповіді.
   
   
3. Після апеляції / вироку — більша ймовірність відповіді
   Коли людина вже засуджена, або пройшла стадію апеляції, і починається етапування — можна отримати відповідь, у яку область або заклад її везуть. Іноді вказують лише регіон (наприклад, Тверська область), без назви установи.
   
   
4. Формат і зміст звернення мають значення
   Краще подавати звернення юридично грамотно, посилатись на статус родича, подавати копії документів і точно зазначати прізвище, дату народження, можливе місце утримання.
   
   
5. Людський фактор
   Чесно кажучи, відповідають не через закон, а через совість окремих співробітників. У когось «рука підніметься» на лист відповісти, у когось — ні. Це болісно, але така реальність.

Що порадити родичам?

• Не мовчати і не чекати.
  Чим раніше надійде запит — тим швидше буде офіційне підтвердження факту затримання.
  
  
• Писати скрізь і одночасно.
  Міністерство оборони, прокуратура, ФСВП, СІЗО, МВС, омбудсмену РФ, Червоному Хресту — краще 10 звернень, ніж жодного.
  
  
• Фіксувати все.
  Копії звернень, номери вхідної кореспонденції, навіть відписки — це все доказова база для подальшого міжнародного звернення.
  
  
• Звертатись до правозахисників.
  Юристи допоможуть скласти запити грамотно, з посиланням на норми національного та міжнародного права.

Висновок: російська сторона рідко діє відкрито, особливо на окупованих територіях. Але практика показує: звернення мають сенс. Не завжди — як відповідь. Але як фіксація. Як дія. Як сигнал, що про людину знають. І це — перший крок до її повернення.

Публікація підготовлена у межах програми «Спроможні та сильні», що впроваджується Фондом Східна Європа за сприяння Швейцарії.

Фото: Pixabay

‍