Аналітичний моніторинговий звіт «Чому незаконно ув’язнені цивільні залишились без комплексного соціального захисту від держави» є результатом дослідження практики застосування Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».

Цей звіт був розроблений фахівцями юридичного департаменту ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» за участі рідних незаконно увʼязнених і незалежних експертів.

Експерти Об’єднання брали участь в розробці та просуванні Закону з 2017 року. Документ мав створити дієві механізми комплексногосоціального та правового захисту незаконно ув’язнених цивільнихта їхніх родичів. Закон обіцяє постраждалим і членам їхніх родинрегулярну грошову допомогу, медичну та психологічну реабілітацію, забезпечення житлом, безоплатну освіту та низку інших видівдопомоги.

Проте, автори звіту дійшли висновку, що з ухваленням Закону та його вступом в дію ця мета не була досягнута.Чому так відбувається та, найголовніше, як це виправити? На ці питання ми постаралися відповісти у нашому аналітичному звіті та розробили 50 рекомендацій для влади, щоб забезпечити комплексний захист цивільних в незаконному увʼязненні. Ми прагнемо, щоб викладені в ньому проблеми стали предметом широких обговорень серед родин ув’язнених, представників державного та громадського сектору.

Сподіваємося, що запропоновані рекомендації допоможуть державним органам впровадити зміни для реального комплексного захисту та підтримки постраждалих від російської агресії.

50 рекомендацій організаціям і установам

Звіст містить:  

• 33 рекомендації для Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України;
• 4 рекомендації для Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
• 1 рекомендацію Голові Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
• 10 рекомендацій Міністерству охорони здоров’я України;
• 1 рекомендацію Міністерству соціальної політики України;
• 1 рекомендацію органам місцевої влади в регіонах.