Ігор Козловський: «Прийняття закону є надзвичайно важливим моментом дорослішання нашої держави»

31 травня під час пресконференції в інформагентстві «УНІАН» обговорювалася необхідність прийняття законопроєкту «Про соціальний і правовий захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України». Участь в обговоренні взяли колишні заручники ОРДЛО, політв’язні, родини нинішніх «в’язнів Кремля», адвокати та правозахисники.

Долучився до обговорення й Ігор Козловський — учений, релігієзнавець, кандидат історичних наук, письменник, громадський діяч. Брав участь у заснуванні Кальміуської паланки (однієї з перших козацьких організацій в Україні, 1991 р.).

З 2002 р. бере участь у розбудові Українського реєстрового козацтва, з 2006 р. — заступник гетьмана; генерал козацтва. Має чимало відзнак від українських та закордонних громадських і релігійних організацій.

У січні 2016 р. захоплений у полон бойовиками ДНР за проукраїнську позицію, піддавався тортурам. Звільнений з полону за обміном у грудні 2017 р.. Один із сімнадцяти засновників платформи «Звільнення в’язнів».

Історія Ігоря Козловського є показовою з точки зору підтримки з боку держави. Він часто ставив собі запитання: «У чому різниця між тоталітарною державою та демократичною?». На його думку, тоталітарна — це держава, яка дивиться на людину, як на сміття, як на інструмент своїх маніпуляцій. Її не цікавлять права, біль, страждання людини.

А демократична держава тим і відрізняється, що в центрі стоїть людина, цінність якої — надзвичайна. Це цінність прав та свобод, страждань за свою позицію, під час тих чи інших подій і випробовувань, що змінюють повністю долю людини.

Після повергнення з полону Ігор Козловський спостерігав за поверненням з полону його побратимів. Та це стало для нього певним продовження полону. Бо з одного боку заручники ОРДЛО опинилися на свободі, можуть вільно дихати й насолоджуватися життям. Але їм бракує того, що вони вже втратили — минулого, майна, домівок.

Та найголовніше — втрата здоров’я. То є фактором, який впливає на все подальше життя. Заручники ОРДЛО стикаються з тим, що після огляду медиками вони залишаються наодинці зі своїми проблемами. Адже нині в Україні відсутня психологічна реабілітація. Також бракує постійної медичної допомоги, якої потребують усі, хто пройшли через різні катування — починаючи з тиску й закінчуючи зламаними кінцівками.

Та кожен переходить на свою реабілітацію, має періодичні загострення. А ще є проблеми, пов’язані з житлом — колишні полонені мають шукати оселю, знаходити роботу й працювати, щоб заробляти гроші на утримання орендованого житла. Та проблем, не врегульованих чинним законодавством, — безліч.

«Прийняття закону є надзвичайно важливим моментом дорослішання нашої держави. Це певний іспит на зрілість держави, яка має приймати законодавчі механізми, що регулюватимуть проблеми, з якими стикаються заручники ОРДЛО. Адже дуже багато людей пройшли через моменти, що навіть психологам не розкажуть. Закликаю і президента, і народних депутатів терміново прийняти цей закон», — наголосив Ігор Козловський.

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

10 + one =

©2021 Об’єднання родичів політв’язнів Кремля