Звернення Об’єднання родичів політв’язнів Кремля до Президента України щодо наступного “обміну” українських політв’язнів Кремля та повернення їх на контрольовану територію України з тюрем тимчасово окупованого Криму та РФ
Шановний Пане Президенте, це звернення є нашою реакцією на широке обговорення у засобах масової інформації теми майбутнього звільнення наших рідних. Ми сповнені надії у зв’язку з анонсованим Вами звільненням політичних заручників Кремля, яке очікується до кінця березня 2020 року, та хочемо щоб Ви почули й наш голос.
Росія забрала український Крим, який є Батьківщиною для більшості з нас. Вона захопила наших рідних й скалічила їх у своїх буцегарнях, роз’єднала наші сім’ї. Зробила нас безправними на власній землі. Заборонила свободу слова, релігії, право на рідну мову.
Наші рідні – етнічні українці і кримські татари, громадяни України, які стали політичними жертвами ворожого Україні російського режиму. Вони опинилися у в’язниці за свої погляди, свою громадську діяльність або за приховану підтримку, яку надавали Україні та українським органам влади, перебуваючи на окупованій території. Вони не боялися ризикувати, коли це було потрібно державі. Вони мають право на захист тепер, коли самі опинилися у біді. Це – питання спроможності держави виконати базову і найважливішу функцію – захистити життя і здоров’я своїх громадян. Відданих та сильних, які навіть в умовах російських катівень продовжують чинити супротив агресору. Вже шість років поспіль.
Сьогодні ми чуємо у ЗМІ багато дивних суджень і пересторог навколо теми звільнення наших рідних. Лунають навіть сумніви відносно того, що політичні в’язні самі бажають бути звільненими з незаконного ув’язнення.
Спостерігаємо велику кількість коментарів “експертів” про те, що «обмін» є зрадою національних інтересів, проти якої виступає суспільство.
Хочемо запевнити Вас, що інформаційна картина, представлена сьогодні в багатьох медіа, не відображає ані настрої наших ув’язнених рідних, ані наші очікування від держави, ані об’єктивний погляд на обставини, в яких політичні в’язні перебувають роками.
Більшість кримськотатарських політв’язнів мають великі родини, щастя виховувати по 2, 4, 6 чи 8 дітей. А найбільша родина – Сервера Зекірьяєва – виховує 13 неповнолітніх дітей. Всього у сім’ях політичних в’язнів чекають на повернення своїх татусів більше 180 дітей. Чи можуть батьки нехтувати своїми покинутими родинами та відмовлятися повернутися в сім’ю? Чи хочуть ці незаконно ув’язнені за політичними мотивами чоловіки, годувальники своїх родин, залишати своїх дітей сам на сам з окупантом у захопленому агресором Криму? Звичайно ні. Бо ніхто крім них самих не захистить та не нагодує їх сім’ї, не подарує дочкам та синам дитинство, сповнене батьківської турботи та любові.
Шановний Володимире Олександровичу, ми, родичі принаймні 90 українських політв’язнів Кремля, яких влада РФ утримує в тюрмах Криму та РФ, звертаємося до Вас та Вашої команди з підтримкою вашої роботи щодо їх “обміну”.
Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, з яких влада РФ зробила «шпигунів», «диверсантів», «терористів», «екстремістів», з великою надією сприйняла вашу заяву про ймовірне звільнення їх з лабетів кремлівського режиму вже у березні. Дуже сподіваємося на те, що Вашими зусиллями вже у найближчі тижні наші чоловіки, татусі, сини, брати, отримають заслужену свободу.
Запевняємо Вас, що самі політичні в’язні чекають на своє звільнення, молячись разом з нами. Змучені тортурами, хворобами, нестерпними умовами російських в’язниць вони радіють, що держава бореться за них, як і вони за свою державу. Дякуємо за Вашу роботу та всіляко підтримуємо Ваші дії з порятунку життів наших рідних.
З повагою та з великою надією, родини політичних в’язнів Кремля
Relativespp.org
